а бил лі мальчік-то?

Яна Дубинянська рецензуючи "Там, де Південь" Ульяненка, не угледіла в тексті сюжету через нелінійну композицію:

Не знаю, як з «фасетами», а з сюжетом, як завжди в Ульяненка, важкувато: постійні стрибки у часі та просторі, зміни кутів зору, метафоричний потік свідомості майже унеможливлюють стеження за ним, аж поки не розумієш, що цього і не треба. У повісті «Там, де Південь» сюжет зведено до пісенних лейтмотивів «я вырастал в трущобах городских» укупі з «девочка-пай, рядом жиган и хулиган».

Ну, не знаю. Якщо не забувати, що композиція може бути нелінійна, важко не вирізнити в "Півдні" сюжету. Дивно, як професійний літератор примудряється його таки не побачити.