Рецензія на "Там, де Південь"

Цікавий текст -- глибокий та з неочікуванними порівняннями. От що значить нестандартна книжка -- провокує людей (хто може, звичайно) на нестандартні думки.

Богдан Пастух. Правда від встеклого Ульяна

Однак посперечався би з такою заявою, скажімо: "Наприклад, на звороті книжки написано, що тут Ульяненко пропонує динамічний сюжет – це відверта неправда, але попри обгортку, явно дуже яскраву, твір наповнений серйозним змістом."

Як на мене, сюжет дуже динамічний, майже як в "боєвику", просто рухається він "сценами", "експозиціями". Навіть дієгезіс тут вбудований в мімезіс (пробачте, пані та панночки) -- мовлення героя це теж тут "сцена". Ну і протиставляти якскраву "обготрку" серйозному змісту якось дивно -- не все, що блищить, є гламуром :)

От з цим би не сперечався: "Читаючи «Там, де Південь», місцями потрапляєш в абсолютний стильовий магнетизм автора з якого важко вирватись, а при читанні відірватись... Подібні сильні трансляції відчуттів героя тримають увагу читача на майже рецепторному рівні."

Ну, а щодо надлишку чорнухи можу лише навести приклад культмасової екранізації, скажімо, Kick-Ass-у. Цей комікс в оригіналі складається майже виключно з чорнухи, до якої в Ульяна дотягує хіба "Серафима" ;-))