"Там, де Південь": Павло Вольвач

 Особисто мені здається, що цей вірш пов'язаний з нашою книжкою :) 

Слід авійона. Яблука красні.
Й небо колонне... Барвами францій
повниться погляд, спускаючись вниз.

Школа вже вчить. Умлівають обіди.
Кріп у борщі і сметана – сусіди –
в барви, такі італійські, злились.

Вишні й горіх, виноград на заборі
порох доріг, що доводять до моря
знають напам'ять – та вже перекур...

Злото розкидано. Змащено. Звощено.
Жовто-блакитний ловить над площею
в тиші поштовій сни префектур.

Є. І зникає. І знову повернеться.
Ніжно торкає полотнище вересня
щоку твою – таку теплу – мою...

Так нам розчинно між сяйвами дéщиць,
так безпричинно – і щастя, і ще щось...
Не називаю – злякати боюсь...

Павло Вольвач