Там, де півень (на дві держави піє) + "Сім'я і дім"

"День Ульяна" триває :)

По-перше, маємо рецензію Ігоря Бондаря-Терещенко, де він називає "Там, де Південь" "чисто тобі південноамериканською історією": "Тут тобі і Полковник, якому ніхто не пише і який керує бандитами, і юний бандит у шкірянці на ім’я Штурман із фінкою у чоботі, і старші урки, що, наче аксакали з фільму «Біле сонце пустелі», сидять у вилинялих тільниках під платаном з «обдертими наждаком часу щоками». Ще й відбувається це у приморському місті, «де зелені на білому латки районів наскакували один на одного, наче шматки пирога під час землетрусу», «де любов і смерть човплися в одному ліжку» і «де дівчат запліднював навіть вітер ще у дев’ятирічному віці». Дівчат, до речі, наразі не бракує — донька полковника Ірка, циганська красуня Олька, зваблива школярка Ліза, а також ціла галерея портових повій, що губляться у строкатій толоці наркоманів, спекулянтів і контрабандистів усіх мастей і судимостей."

По-друге, інтерв'ю з Ульяненком в газеті "Сім'я і дім" %) Типу, щось протиставити "Країні" -- дякуємо Вам, Жанна Куява. Називається прекрасно: "Жінкам кажу: "вродлива". Брехати навичвся" :) "Напевно, я лишаюся отим п’ятнадцятирічним хлопчиком, який гадає, що може змінити світ. Це відбувається підсвідомо, бо розумію, що не можна змінити людини, але світ – так. Адже насправді наш світ прямує до кінця. Хтозна, може, після нього буде інший, але я бачу всі ознаки того, що нашому земному життю настає кінець. Світ сам себе з’їдає своїми письменниками, догмами… Щодня людина хоче чогось ліпшого, якихось розваг. Але ж вона послана на землю по інше…"