Там, де Ульяненко
Максим Нестелєєв написав невеличку, але вдумливу рецензію на "Там, де Південь". Його цікавило, чи змінилася манера Ульяненка після суду -- робить висновок, що ні, не змінилася. Гумор в тому, що рукописи ці написані раніше за "Жінку" і не цензурного редагування не мали :))
Іще він вважає, що ми набрехали в аннотації на обкладинці. Нічого ми не набрехали, Максиме.
Дякую за вашу рецензію на мою рецензію. Малось на увазі, що тексти виходять після скандалу, а не написані до нього (я ж і зазначив, що Сєдой 2003 р.) а що – чесно не обійшлось без автоцензури деяких виразів? )
А де Ви в рецензії знайшли, що Ви набрехали – там є тільки – помиляєтесь (бо отримав він таки малу Шевченківську премію) та виглядає специфічно (я певен, що Загребельний з Костенко так і говорили). А щодо поміркованого скепсису – так я ще там не написав, що сумніваюсь у кількості "понад 20 авторських романів" – бо не знаю їх стільки надрукованих, чи я помиляюсь?
З повагою Н.
О! Дякуємо за реакцію! Присягаємося як видавці -- жодного слова не змінили (ну хіба деякі могли неправильно прочитати :) Ульян же взагалі свої тексти ніколи не перечитує.
Про те, що премія була Мала, ми знаємо. Але вирішили це не підкреслювати. А підкреслити дещо інші моменти :)
З повагою,
видавці.