Там, де півень (на дві держави піє) + "Сім'я і дім"
"День Ульяна" триває :) По-перше, маємо рецензію Ігоря Бондаря-Терещенко, де він називає "Там, де Південь" "чисто тобі південноамериканською історією": "Тут тобі і Полковник, якому ніхто не пише і який керує бандитами, і юний бандит у шкірянці на ім’я Штурман із фінкою у чоботі, і старші урки, що, наче аксакали з фільму «Біле сонце пустелі», сидять у вилинялих тільниках під платаном ...
Сьогодні явно день Ульяна :)) В "Столичных новостях" -- рецензія на "Там, де Південь" від ІБТ під назвою "Юг с признаками Севера", де він порівнює Ульяненка з Буковські. Как бы то ни было, но, по большому счету, очередное "бандитское" чтиво Олеся Ульяненко напоминает чувственно-вульгарную прозу американского бунтаря-алкоголика Чарльза Буковски времен сборника "Юг без признаков Севера". Вот только антураж в романе ...
Максим Нестелєєв написав невеличку, але вдумливу рецензію на "Там, де Південь". Його цікавило, чи змінилася манера Ульяненка після суду -- робить висновок, що ні, не змінилася. Гумор в тому, що рукописи ці написані раніше за "Жінку" і не цензурного редагування не мали :)) Іще він вважає, що ми набрехали в аннотації на обкладинці. Нічого ми не набрехали, Максиме.
Ірина Славінська зробила чудове інтерв'ю з Ульяном в своєму дусі в "Українській правді". Враження таке, ніби дійсно Ульян сидить та розмовляє: Моя бабуся була дворянкою з роду Воейкових, вони усі були анархісти. Цей рід починається з 14 століття. Вони ще Лжедмитрія знімали. В мене від них мають бути величезні наділи землі. Але ж судитися за них немає сенсу, все одно ...
Після депресивної статті в "Країні" в мене було страшенне бажання показати справжнього Ульяненка, веселого і доброго. Дякуючи virres це бажання нарешті здійснилося. Кадри з презентації книжки "Там, де Південь" в книгарні "Є".
Нарешті, дякуючи Степану Процюку, маємо цю статтю: Всі фотки клікабельні