"Там, де Південь" VS "Тамдевін": чоловіче VS жіноче

Цікава ситуація складається з голосуванням "Моя книга" на сайті "Буквоїд". На першому місці "Тамдевін" Галини Вдовиченко (як на мене, якісна жіноча проза, в хорошому сенсі слова), на другому -- "Там, де Південь" Олеся Ульяненко (проза суто чоловіча, в тому ж сенсі). Цікаве змагання, чи не так? ;-)

"Тамдевін": Голос улюбленого Джо Коккера у цю хвилину дратував, виводив із себе -- ніяк не могла розшукати джерело цього співу у нутрощах місткої торбинки! Хіба можна знайти щось у тому безладі, серед записників, квитанцій, ключів (а ось і ключ від гаража! не забула його на роботі, виявляється), паперових носовичків, помад, грошей, авторучок, пластикових карток, парфумів (як тут опинилися одразу два флакончики?), візитівок, туші для очей, флешок, розірваної пачки жуйок (розсипала, мантелепа!), нерозкритої упаковки колготок... Хай йому грець, отому необхідному мотлоху!

"Там, де Південь": Тоді ми бомбонули склад на Третій Слобідці, той що в порту. У цьому місті кожна вулиця, кожна Слобідська, виходила на порт. Упродовж тягнулися теплотраси. Важкі труби, обтягнуті скловатою і руберойдом. По більшості там нічого не було: ані труб для опалення, ані для каналізації. Порожняк, одним словом. Цим ми і скористалися. Здобич: чотири ящики індійських джинсів, три ящики англійського шоколаду, сонцезахисні окуляри, жуйка, ящик віскі і два ящики помаранчів. Оце і все. На той час не абияка здобич. І тут ми подумали, що з цим робити? На допомогу прийшов Халява. Він дав нам третину грошей, решту переполовинив серед своєї братви. Ми були в накладі, але мовчали: наш час не настав.