— спільнота блогів про культуру
Архів
Автор
Теґи автора
Афганістан, Вдовиченко, війна, галерея, дівчата, Жанна Куява, жінки, книжки, країна, Олесь Ульяненко, рецензія, рецензії, секс, стаття, Там де Південь, Тамдевін, Ульяненко, Якутія, ІБТ, Ірина Славінська
ВсіКоментарі
Склалося таке враження, наче усе вище перечислене є образою і зовсім не притаманне для постмодерної літератури.
О! Дякуємо за реакцію! Присягаємося як видавці -- жодного слова не змінили (ну хіба деякі могли неправильно прочитати :) Ульян же взагалі свої тексти ніколи не перечитує.
Про те, що премія була Мала, ми знаємо. Але вирішили це не підкреслювати. А підкреслити дещо інші моменти :)
З повагою,
видавці.
Дякую за вашу рецензію на мою рецензію. Малось на увазі, що тексти виходять після скандалу, а не написані до нього (я ж і зазначив, що Сєдой 2003 р.) а що – чесно не обійшлось без автоцензури деяких виразів? )
А де Ви в рецензії знайшли, що Ви набрехали – там є тільки – помиляєтесь (бо отримав він таки малу Шевченківську премію) та виглядає специфічно (я певен, що Загребельний з Костенко так і говорили). А щодо поміркованого скепсису – так я ще там не написав, що сумніваюсь у кількості "понад 20 авторських романів" – бо не знаю їх стільки надрукованих, чи я помиляюсь?
З повагою Н.
Про жінок можна говорити аж до кінця світу :)
Про жінок можна говорити аж до кінця світу :)
Рада, що вам сподобалося... Сподіваюся ми зустрінемося якось іще і знову ...поговоримо про жінок!:) Як на мене, наразі це одна з найпозитивніших тем...:)))
Я бачив мільйон тупих інтерв'ю, де від розмови нічого не залишалося, а герой виглядав клінічним дебілом.
Отже, наїзд не приймається.
Живим Капрановим привіт.
"Враження таке, ніби дійсно Ульян сидить та розмовляє:"
До чого техніка дійшла :)) Ну просто як живий сидить...
А брати Капранови ніби не сидять і не розмовляють у своєму інтерв'ю?
Геніална репліка.
та воно байдуже, що саме знають чи не знають. не знають -- вигадають, знають -- забудуть чи набрешуть. від людської злості на сховаєшся.
О, які подробиці з життя Ульяненка відомі панові (чи пані)"Shef (анонімно)", що не насмілюється назватися... Цікаво, звідкіля у нього (чи у неї) право чи то пак сміливість писати подібні речі??! Певно, також досягнув чималих висот у якійсь сфері діяльності... Бо як ні, то тоді йдеться про інші якості внутрішнього світу цієї людини...
...От чому я досі переконуюся, що пересічному українцеві не варто знати подробиць із особистого, інтимного життя ТИХ(як от наразі письменника), кого вважаєш досконалими...
агентка Ульяна, Женя Чупріна, каже, там повно брехні:
http://cherubinadg.livejournal .com/156182.html
ну і взагалі, Ульян, звичайно, не олігарх, але робити з нього якогось жебрака "для жалості" -- це якось вже занадто.
Нічого скандального у статті не помітила.
Цікаво те, що історія про друга Олеся Сашка, який вмер на його кухні, використана Денисом Кожуховим у романі "Гумовий Київ". Утім припускаю, що можливий збіг подій. Усе буває...
Просто завершення роману "Гумовий Київ", де саме про Сашка йдеться, це найсильніше місце у романі.
Дякуємо за теплі слова. Приходьте завтра на "Сліва-Фест" (початок о 17.00) в Будинок спілки письменників на Банковій-2 -- Олесь буде презентувати "Там, де Південь".
Щоби сконтактувати з Ульяненком, зайдіть, будь ласка на його блог ulian.sumno.com та залиште повідомлення (посилання поруч з маленьким фото справа)
прочитав
задумався
можна ваші контакти, якщо вам цікаве документальне кіно (написання сценарію)
та і просто цікаво б було з Вами поговорити
Зізнаюся, я подивована таким текстом. Те, що талановитий Олесь Ульяненко – мужчина з цікавинкою, знала, бо мала нагоду спілкуватися з ним (теж робила інтерв'ю для газети), але щоб жив в отаких умовах і нічого не змінював... Важко в таке повірити... Видно, пане Олесю, вас влаштовує саме таке життя... Однак, наразі ж панує період цивілізації і ніхто не каже жити в п'ятизіркових апартаментах (на що ви, до речі, заслуговуєте), а бодай про ліжко м'яке можна подбати?! Почати з ліжка, а там, дивись, і знайдеться яка любляча господиня, що й постіль попере-попрасує і шпалери поклеїть на стінах. І ви, я переконана, навіть допоможете їй це зробити...:) Любов здатна розчулити навіть такого неординарного чоловіка, як ви, пане Олесю!
Усього Вам найкращого!!!
Зізнаюся, я подивована таким текстом. Те, що талановитий Олесь Ульяненко – мужчина з цікавинкою, знала, бо мала нагоду спілкуватися з ним (теж робила інтерв'ю для газети), але щоб жив в отаких умовах і нічого не змінював... Важко в таке повірити... Видно, пане Олесю, вас влаштовує саме таке життя... Однак, наразі ж панує період цивілізації і ніхто не каже жити в п'ятизіркових апартаментах (на що ви, до речі, заслуговуєте), а бодай про ліжко м'яке можна подбати?! Почати з ліжка, а там, дивись, і знайдеться яка любляча господиня, що й постіль попере-попрасує і шпалери поклеїть на стінах. І ви, я переконана, навіть допоможете їй це зробити...:) Любов здатна розчулити навіть такого неординарного чоловіка, як ви, пане Олесю!
Усього Вам найкращого!!!
Ні, його рецензує в даному випадку Катерина Луцька ;-)
http://gazeta.ua/index.php?pag e=kraina&n=5
Адреса редакції: Кудрявський узвіз, 7. Можна приїхати та взяти примірник
Перепрошую, я не зрозуміла: Олесь сам себе рецензує?
На мій погляд, агітація -- не є накруткою. Я теж (не автор %))) агітую. Щодо адмінресурсу... Навряд чи Вдовиченко стоїть з ножем за спиною колег і перевіряє, як вони голосують ;-))
Однак динаміка голосування вкрай нерівна та дивна, це правда.
За Іздрика точно йде накрутка, хто це робить, навіть не ховається. Що же до "Тамдевін", то в автора є значний адмінресурс, та ще й стоїть книга першою.
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
та справа навіть не в постмодерності. нелінійна композиція вважається літературною чеснотою сторіччя десь так з 15-го...